У селі Люта на Великоберезнянщині неспокійно (ПРОДОВЖЕННЯ)

В результаті непростої ситуації, що склалася наприкінці року у великоберезнянському селі Люта, про яку ми писали минулого разу, нам вдалося поспілкуватися  із сільським головою села Буц Юрієм Михайловичем.

На посаду селяни його обирають уже третю каденцію поспіль – з 2006-го року.

Голова села нам пояснив, що досі зустрічатися з активістами не мав бажання, так як вони налаштовані занадто войовничо і слухати хоч якісь адекватні пояснення не бажають. Саме через це діалогу між ними не виходить.

Десятки звернень у всі інстанції

Щодо стану дороги, яка стала одним із перших приводів невдоволення активістів, сільський голова розповів:

“У той день, коли блокували дорогу в Кострино, ми напередодні десь 40 звернень давали у різні інстанції і підписи збирали від людей, нам кожен рік обіцяли… Дав Москаль листа, що нас буде включено в державну програму будівництва доріг Закарпатської області. Це питання дуже болюче. На капремонт виділили 35 мільйонів гривень, роботи почнуться вже з квітня”

Одне з найбільших і найвіддаленіших сіл району

Щодо зменшення кількості рейсових автобусів працівники сіліради нам відповіли: “Автобуси комерційні, як їм вигідно, так їздять, ми не впливаємо”.

Про загальний стан справ у селі розповідають: “Населення с. Люта – 2512 жителів, входить в трійку найбільших сіл району поряд із Малим Березним і Волосянкою.

Є швейна фабрика, де працює біля 80 чоловік, але податки з цього підприємства йдуть у районний бюджет, у сільський не йде нич, – каже сільський голова – Ми маємо акцизи і єдиний податок. А це є нич” – підсумовує секретарка. – На базі лікарні у нас є територіальний центр для престарілих людей, є маніпуляційна, але койко-ліжок нема. Швидка ходить одна із Кострин, інша у вихідні зі Ставного. Є стоматологічний кабінет, є зубний лікар у нас”.

Пожежна машина: у поліцію звертались, крадіїв не знайдено.

“Знос пішов повністю цієї машини. Машина має біля 40 років. А спецмашина має мати не більше 15-18 років. Навіть якби і була в нас нова, ми б не мали коштів її утримувати” – пояснює голова села Юрій Михайлович і продовжує: “Ситуація така: її потихеньку викрадали, знімали з неї запчастини. Ми писали заяви, приходили з поліції, дивилися, є заява, провадження”.

– Чому не спишете?

“Є свої вимоги: треба йти в обласне гаї, комісії і так далі. Тепер уже будемо списувати” – каже Юрій Буц.

“У свій час ми складали акт, що машина не придатна, але треба було піти далі в цій процедурі, – додає секретарка сіліради Надія Григорівна. – Тепер почнемо процедуру списання”.

Також посадовці обіцяють найближчим часом закупити великі вогнегасники на випадок пожежі.

Аптеки нема. Але не через захмарну оренду.

“Аптеку в нас закрили ще десь у 2007-2008-му році. Ми дали дозвіл на аптечний кіоск і дали в оренду приміщення в сільській раді. Але закон про аптечні кіоски припинили, а саму аптеку не вигідно ліцензію платити”, – пояснив відсутність аптеки в селі Юрій Буц.

“А те приміщення, де колись давно була аптека, воно знаходилося на балансі аптекоуправління” – уточнює Надія Григорівна.

“Приміщення те застаріле, навіть якщо аптеку відкривати, там високі вимоги і так далі” – продовжує голова села.

Надія Григорівна доповнює: “Кабінети є, є пошта і фельдшерський пункт. Юрій Михайлович пропонував, щоб люди брали в оренду”.

Питаємо про розмір оренди, через яку, за словами активістів, аптеку закрили: “Те приміщення, де орендували під аптечний кіоск, платили тоді 180 грн, там десь 16 може більше квадратів було” – згадує сільський голова.

Освітлення псують лісовози

“Освітлення є дві причини. Перша, основна: ті, що возять ліс, ліхтарі порозбивали. Ліхтарі, освітлення є, але їх розбивають недобросовісні лісокористувачі, яким не потрібно щоб люди бачили, що вони крадуть ліс. Вже пару раз на гарячому їх заставали…” – розповідає про проблеми з вуличним освітленням Юрій Михайлович і запевняє, що найближчим часом заплановано відремонтувати вуличне освітлення.

Для сміттєзвалища нема землі

“Думали, що сміттєзвалище зробимо, але не дозволяє територія. Немає такої земельної ділянки, щоб можна її під сміттєзвалище виділити. У нас всюди річка, екологія не  дозволяє”, – розповіла Надія Григорівна.

Відновлений і знову закинутий парк

“Парк – це сільська земля, – уточнює наше питання Юрій Михайлович. – У 2006-му році я задумав там відсвяткувати день села. Тобто, відновити ще старий, за комуністів, парк. Попередній голова якісь там насадження експериментував, він потім помер, парк був запущений. Я відновив – поробив електрику, лавки, беседку. Але, знову ж таки, на все потрібно кошти. За цим потрібно щоб хтось дивився, періодично доглядав. Треба би комунальну службу, але в нас комунальна служба себе не виправдає, нема чим платити”.

Також, щодо нарікань активістів, що всі гроші йдуть на дитячі садочки, а звідти “по карманам”, Надія Григорівна спокійно відповіла: “Наші садки не тільки відремонтовані, а й проревізовані”.

Активісти не гребують жодними засобами?

В телефонному режимі нам вдалося поспілкуватися і з дочкою сільського голови, яка стверджує, що під тиск і наклепи активістів потрапила уся родина держслужбовця.

Тетяна Буц (Леготай) нам повідомила про факти блокування дверей сільської ради і таким чином перешкоджання роботі держустанові. Одного ранку прибиральниця просто не змогла зайти в приміщення, бо двері були забиті дошками, а в замок залили клей.

Ще розповіла про випадок, коли активісти пізно ввечері приходили додому до секретарки сіліради і під погрозами примушували писати заяву на звільнення.

Також під наклепи активістів потрапила матір чоловіка Тетяни: її звинуватили у володінні земельними ділянками на Лютій. Але після пред’явлення довідки з держгеокадастру, на яку витратила п’ять днів, активісти, щоправда, вибачились, але плітки селом вже поповзли. Так само як і з дорогою, яку, ніби-то мав Буц ремонтувати, розповіла дочка голови села.

“Таких безпідставних наклепів вони вигадували і вигадують надалі. І постійно страшать прокуратурою. Але немає жодних підстав для органів викликати голову села та його членів сім’ї, тому що вони і нас зачепили, і на нас понаписували в поліцію, та прокуратуру” – повідомила нам пані Тетяна.

Оксана ЧОПАК

Цю стаття була опублікована на сайті “Карпатський об’єктив” 08.01.2019р.