Закарпатські фрілансери про роботу, замовників, і не тільки

Закарпатські фрілансери про роботу, замовників, і не тільки

Нам вдалося поспілкуватися із закарпатцями, котрі успішно працюють, отримуючи проекти від закордонних замовників через фріланс-біржі.

Про свій досвід роботи на фрілансі нам розповів ужгородець Мартін. Він уже понад 5 років займається розробкою веб-сайтів. Зараз віддалено працює на велику міжнародну компанію.

Свій шлях до веб-програмування Мартін розпочав ще в студентські роки. «Починав з візуальних конструкторів, далі стало цікаво, що всередині. Додатково походив на курси, вивчив html, php, javascript. Перші проекти виконував на біржі веблансер, замовники були здебільшого з Росії. До теперішньої компанії потрапив понад два роки тому, коли шукав вакансію, – надіслав резюме, пройшов співбесіду.

Зараз працюю по 8 годин на день, за вільним графіком. Головне – бути на зв’язку й повідомляти, якщо потрібно надовго відлучитися».

Мартін розповів, що попрацював трохи в офісі у Львові, але попросився додому. «Урешті-решт не має значення, де ти знаходишся, адже в той час усі інші учасники команди були в Миколаєві. Також раніше я працював півроку в Британії. Задоволений, що отримав новий досвід, сильно прокачав знання англійської мови. Чи залишився би там надовго? На найближчі роки не планую, але, можливо, колись із сім’єю і переїхав би».

Серед порад початківцю Мартін зазначає: «Головне – це зрозуміти свою мотивацію. Іти в ІТ варто, якщо це реально цікавить, а не просто тому, що це модно і прибутково. Бо якщо тільки заради останнього, то ти мало чого досягнеш. Це така професія, що не можна один раз вивчити і все, просто користуватися знаннями. Потрібно весь час стежити за оновленнями, займатися самоосвітою.

Зараз уже є дуже багато інформації, курси. Наприклад, в Ужгороді «Astound». Вони раз на рік збирають групи, навчання триває кілька місяців, кращих працевлаштовують».

Ще один фрілансер, який погодився поділитися досвідом з читачами «Карпатського об’єктива», – Микола Cисак, ужгородець, працює в 3D дизайні. Наприклад, у фільмах за допомогою 3D дизайнерів реалістично відтворюються будівлі, різні руйнування, масштабні битви тощо.

– Що привело вас до фрілансу?

– Я ненавиджу типові українські роботи, де кожна людина, як раб, прив’язана до роботодавця й повинна щодня ходити на роботу в один і той же час. Я можу насолоджуватися своєю роботою до 5-ї ранку і з посмішкою прокидатися о 3-й годині дня, розуміючи, що всі зараз десь працюють, а я лежу в ліжку й можу приступити до професійних справ, коли захочу. Також я витрачаю мінімум часу на роботу та максимум на розвиток у своїй сфері.

– Що б ви порадили початківцям?

– Не працювати з індусами чи арабами. Я нічого не маю проти цих національностей, у мене багато знайомих з цих етнічних груп, і вони дуже приємні люди. Однак, за статистикою, працювати з ними – це завжди проблема: вони за копійки хочуть, щоб їм зробили великий проект. А головна проблема – це коли укладається контракт із замовником до повного обговорення всіх деталей. Це можна робити тільки після того, як повністю, до кожної дрібнички, буде роз’яснений проект.

– Чи обміняли би фріланс на хорошу посаду в офісі?

– Це залежить від зарплати, але якщо ви успішний фрілансер, то точно ні. У мене є багато знайомих, які мають дітей і їм уже за 30, але вони весь цей час працюють та утримують сім’ю за допомогою цієї справи.

Фріланс – це свобода, де ти встановлюєш свої правила. Ти – це невелика компанія, яка складається з однієї людини, і ти нею керуєш, ти спілкуєшся із замовниками, ти виконуєш проект, ти представляєш послуги своєї компанії.

Оксана ЧОПАК

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *