У селі Люта на Великоберезнянщині неспокійно

У селі Люта на Великоберезнянщині неспокійно

Група мешканців села Люта Великоберезнянського району невдоволені роботою своєї сільської ради. Кажуть, в селі нічого не робиться, а тільки знищується усе те, що було. Юрій Коваль виклав у соцмережі відео, де показав аварійний стан сільської пожежної машини.

Перше, що впадає в око відразу після приїзду в село Люта, – діти весело граються на засніженому доглянутому дитячому майданчику. Дитячий садок знаходиться поруч із сільською радою і здалеку видно нові пластикові вікна, майже панорамні, свіжий ремонт.

Новий дитячий садок с. Люта
Новий дитячий садок с. Люта

Заходимо в сіліраду, піднімаємось до приймальні, але всі кабінети зачинені. На дошці оголошень висять рішення сіліради, напевно, щоб кожен міг ознайомитись, оголошення про призов на військову службу.

Шукаючи хоч когось, заходимо в інше крило будівлі – тут відділ культури. Поки розмовляємо з працівницями, на роботу приходить секретарка сільради. В неї і розпитуємо про витоки ситуації з пожежною машиною. Бо не може ж так в один момент нова пожежна машина розвалитися на окремі запчастини.

Пожежна машина вартістю 2500 гривень

“Більше 6-7 років закріпленого шофера за машиною нема. Шофера треба платити. Ми за листопад-грудень самі не маємо зарплати. Грошей ні на що не вистачає” – розповідає секретар сільради.

Пожежна машина с. Люта
Пожежна машина с. Люта

“Знос пішов уже, фактично машині 40 років”- розповіла бухгалтер сіліради. “Чому не списуєте? – не розуміємо ми. “Не можемо списати, треба її якось на металолом чи ліквідувати якось, не знаю”, – говорить бухгалтер. “Процедура важка, нереально списати туто чудо.” – підтверджує секретарка й додає: “Відремонтувати її теж не реально, дуже багато грошей треба. Ми хотіли взяти в оренду пожарку, ходили в Березний, але поки маємо цю, нам іншу дати не можуть”.

Закинута пожежна, бібліотеки й показовий дитячий садок.

Виходимо із сіліради і там на нас уже чекають активісти, людей п’ятеро-семеро. Сергій Дранчак розповідає: “Ми уже два рази проводили збори в селі. Ми хотіли, щоб голова села нам прозвітував. Але ані на одних зборах він не був.”

Відразу ж ведуть показати гараж, де стоїть пожежна машина. На вигляд це старезна хата з саману, з вибитими подекуди шибками на старих вікнах. За дерев’яними воротами така ж “начинка” – пожежна машина, наче померла черепаха, – опустила голову-кабіну до землі, без колес, кузов у напів розібраному вигляді.

Пожежна машина с. Люта
Пожежна машина с. Люта

Селяни, що проходять повз, заглядають у гараж пожежної машини і дивуються “Та тут нічого немає! То ані коробки, ні роздатки, нич неє, то ужас, машина була на ходу! Хто звідси запчастини забрав?!”

Пожежна с. Люта
Пожежна с. Люта

Марія, колишня підприємиця, зараз пенсіонерка, розповідає: “На базі нашої бібліотеки проходили і районні семінари, чудова бібліотека була. А зараз шо? Усе знищили! І був у нас зал урочистих подій. А потім приміщення стало аварійне, і на тому місці голова садочок зробив. Хоч на садочок була відведена земля позаду, але там нічого не зробили. Зробили з нашого села посміховисько!” – підсумувала селянка.

“Ми не маємо ані адвокатів, ні юристів, що нам робити? Ані дороги, ані нічого нема. Громада темна, інформації немає. Кому земля видається? Ми нічого не знаємо”, – бідкаються активісти.

“Йдемо ще до завідувачки, хай розкаже, – провадить далі пані Марія, – люди хотіли дітей дати – місця нема. 12 років тільки чуємо – садик. Знищили музей, клуб, бібліотеку, щоб зробити садок. А третя група стоїть, пліснявіє, бо меблів немає”.

“У нас 2 групи 36 ліжкомісць” – розповідає завідувачка садочку. – Більше взяти не можемо, стільки ліжок маємо”. А третя група порожня, бо меблі ще не закупили, на все грошей не вистачає”.

Дитячий майданчик с. Люта
Дитячий майданчик с. Люта

Аптека, якої немає, адмінбудинок – який є

Заходимо у адмінбудинок, активісти показують сліди від перегородок, де була аптека. Мовляв, голова так підняв орендну плату, що підприємець був змушений піти звідси.

Місце в адмінбудинку, де раніше була аптека с. Люта
Місце в адмінбудинку, де раніше була аптека с. Люта

“Тоді його двоюрідний брат відкрив там собі такий кіоск і ціле село ходило до нього на поклон “Будь добрий, открий, продай ліки, бо треба”,  – згадує Марія й інші додають: “Тепер, після проведення наших зборів закрили ту аптеку, тепер у всьому винні активісти, два автобусні рейси зняли, у всьому зараз нас звинувачують”.

Обходимо довкола адмінбудинок “Гроші списали на покрівлю, а подивіться, старий шифер, двері вікна позабивані в будинку, кабінети пустують”, –  показують зовні і зсередини закинуті і захаращені приміщення

Адмінбудинок з тильної сторони с. Люта
Адмінбудинок з тильної сторони с. Люта

Позаду адмінбудинку показують рівну ділянку землі “Тут люди косили, садили, споконвіків, а він пообіцяв що побудує стадіон, роздівалку для дітей. Раз, уже чуємо, земля належить Надії Григорівні, секретарці його” – розповідає Марія.

Поруч показують кочегарку. “Вона спеціально робилася посередині, щоб обігрівати і адмінбудинок і садочок, – показують на ту ділянку землі, – там, на тій землі мав бути побудований садочок, а не в будинку культури”.

Непрацююча кочегарка с. Люта
Непрацююча кочегарка с. Люта

Підходимо до колишнього ресторану з іншої сторони адмінбудинку: “Ми тут свадьбували, хрестили діточок, тепер нема де” – бідкаються активісти.

Колишній ресторан с. Люта
Колишній ресторан с. Люта

Сільський парк, кладовища – без догляду

Проходимо до парку, – переходимо через місток над річкою, показують: там колись сцена була, тут ларьок, дискотеки. Зараз тут кущі і бур’яни, припорошені снігом. По своєму тут гарно і схоже радше на ліс, аніж на громадський парк у центрі села.
“Громадські роботи двоє людей у нього вдома два місяці проробили – косили, яблука рвали. Мало шо у селі робили то на кладовищі, а в нас їх чотири і в дуже поганому стані”, – розповідають Марія і Сергій.

Сільський парк с.Люта
Сільський парк с.Люта

“Є ще машина, яка мала возити на Березний мертвих на експертизу,  рінчу, мусор. Стоїть у одного чоловіка на загороді, вона рахується за сілірадою” – додає активіст Василь.  

Автобус – останній зв’язок з цивілізацією

“Через погані дороги, уже знімають рейсові автобуси, немає навіть чим добратися до Березного. Один із шоферів сказав, що якщо ще раз зламається автобус, він не буде робити два рейси” – розповідають хлопці. Галина додає: крім центральної, є ще багато бокових вулиць, де люди живуть і з дітьми, і старі, і це взагалі слів нема, як їм ходити по таких жахливих вулицях”.

Скаржаться і на недоглянутий памятник воїнам, і на відсутність вуличного освітлення: “Освітлення взагалі нема, ліхтарики стоять, але лампочки розбиті, ми самі купили лампочки, принесли голові, – нате, лем вкрутіть. Так і стоять у тумбочці ті лампочки”

Теперішні і колишні пожежі

Юрій Коваль розповідає: “Ввечері не стало світла, ми подзвонили в обленерго, там сказали, що  в нас у селі пожежа. Ми взяли відра, побігли помагати. Пожарка їхала з Березного дві години. Одна не доїхала, потім приїхала “газелька”, але з хати вже тільки вуглики зосталися”

Ще зутрічаємо пана Юрія, він за головування Данила працював водієм-пожежником. “Коли прийшов новий голова Буц, мені сказали – ви нич не робите, а то я їм дома мав робити, я відмовляв, попросили звільнитися, я написав заявку та й усе. Коли я працював були випадки, пожежі. Коли звільнявся, мотор ми перед тим наладили, перебрали, насос відремонтували, в Березному помогли наладити, машина була укомплектована повністю, у нормальному стані, на ходу…”

Активісти підсумовують – “Ми двічі проводили збори, але він не йде до нас. Листи ми подавали і в Прокуратуру і Нацполіцію, всюди. Ми ходили в район, підемо і до Москаля.  Мусимо бити на сполох. Бо в селі мусай пожарку, скору і аптеку. Без цього тут вижити неможливо”.

Опісля ми зустрілися із сільським головою, якого звинувачують у всіх негараздах селяни, цю розмову читайте згодом.

Оксана ЧОПАК

Також цей матеріал було опубліковано на сайті ko.net.ua 25.12.18р.

 

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *