Оплатили штраф і спите спокійно? А дарма…

Оплатили штраф і спите спокійно? А дарма…

Не біжіть одразу до відділення банку, навіть якщо вас запевняють, що порушення ваше і штраф за нього потрібно оплатити.

Свалявець Іван, коли вирішив придбати авто, не підозрював, що на нього чекає. «Оголошення про продаж знайшов в Інтернеті, зідзвонилися з власником. Приїхав за сотню кілометрів, аби оглянути машину. Стан авто мене влаштовував, та й на ціні зійшлися. Машина вантажна, у мене робота горіла, отож домовилися, що я даю гроші, беру машину й техпаспорт, а наступного дня зустрічаємося біля МРЕО, щоб переписати авто».

Переписати авто – легко. Теоретично

Власниця авто, яка їздила на ньому з 2012-го за генеральною довіреністю, продовжує: «Я думала, що переписати машину важко, процедура заплутана, але авто перевірили по базі, і за кілька хвилин ми сиділи в офісі-будці страховиків, які виписували довідку-рахунок. Здається, коштувала вона 1200 чи 1400 грн. Ще 300 за експертизу – і все, з мене машину зняли.

Тепер міняти номери не потрібно, – продовжує Ольга. – Один чоловік біля МРЕО обмовився, що завод із виготовлення номерних знаків не виграв тендер. Це й добре, бо стало значно дешевше. Тоді, у 2012-му, коли ми купували машину, щоб її переписати, треба було близько п’яти тисяч гривень, тому ми й оформили генеральну довіреність.

Я отримала решту грошей за авто, і ми, потиснувши руки, роз’їхалися в різні сторони. Іван – на Сваляву, а я, на щастя, ще мала справи в Ужгороді.

Ваша машина – під арештом

Однак не минуло й двох годин, як мене мало не підкосив дзвінок від Івана та звістка, що на моїй машині арешт і новий власник не може її на себе записати. Чоловік шокований, я теж, спершу подумалося, що це якийсь «розвод», адже в Ужгородському МРЕО жінка в 11-му кабінеті все перевірила – машина чиста. Та інакше і не змогли б її з обліку зняти.

Довелось усі свої справи відкласти і мчати знову до МРЕО, аби розібратися. Але настав час обідньої перерви, поки чекала, страховик приніс мені папірець, де було написано тільки якийсь номер (напевно, постанови) і дата. Я грішним ділом була подумала, що то чоловік мій десь напартачив, ми ж двоє їздили на машині. Десь його зупинили, штраф не оплатив, та й на тобі – аж тепер випливло. У банку теж обід, сонце пече немилосердно. Сидимо, чекаємо. Іван із Сваляви знову телефонує, чи вже розібралися із тією жіночкою в 11-му кабінеті, що «липу жене».

«Усе одно хтось мусить оплатити…»

Іван тим часом перевірив у Сваляві, що за власником ще три машини рахується і на кожній штраф. «Власника ж контактів не маємо. Людина, яка продала авто, повідомила, що той помер. Поки сиділи-чекали, придивилась я до папірця, а там дата – 11 листопада 2014 року… Та в нас же весілля було 8-го, і ми до середи точно нікуди не їздили, відсипалися! Іду в темпі до страховика, уже певна, що то якийсь «розвод». Кажу: «То не мій штраф, ми ж того дня точно нікуди не їздили», а він байдуже: «Усе одно хтось мусить оплатити, інакше машину не перепишете. А мине 10 днів, то й довідка пропаде, потім знову треба буде платити». Нічого не зостається, штраф мушу оплатити – 680 гривень. Думаю, як квитанцію про оплату на Сваляву передати рейсовим автобусом. А звідти Іван має особисто в хустську виконавчу принести, щоб вони зняли арешт. Чекала жіночку, обід давно скінчився, а її нема й нема. Може, хоч прізвище назве, на кого штраф, за що, чому».

Обмін даними тривалістю в 9 місяців

Іван тим часом, перевіривши машину та власника у Сваляві, терміново поїхав у Хуст у виконавчу службу з’ясувати, що то за арешт на авто. «До міста я доїхав уже по обіді. Виявилося, штраф був на власникові, але оплачений давним-давно, просто виконавча служба не передала дані в ДАІ. Я в них вимагав письмове підтвердження, що штраф оплачено, та начальника на місці не було, і печатки вони не мають, почалися відмовки. Я їхав такі кілометри, отож довелося «підмастити», аби того ж дня видали мені довідку, що постанова закрита.

Повернувся додому пізно ввечері, довго не міг заснути, увесь день нічого не їв, перенервував: і гроші віддав, і машина не моя…»

«Слава Богу, що Іван усе з’ясував, бо я не дочекалася повернення з обіду тієї жінки, котра перевіряла машину».

Непогашені штрафи – буденність

Історії про те, як штрафи легко виписують, а щоб їх погасити (не сплатити) йдуть довгі місяці, не ексклюзив. Далекобійник, хоч не хотів називати своє ім’я, також поділився гірким досвідом: «Я стояв тиждень (!) на російсько-українському кордоні, бо, бачте, «у вас штраф не оплачений». Та я кілька місяців тому особисто заносив квитанцію і вручав виконавцям у пику. А вони чим такі зайняті, що дані не встигли передати? Часу ж минуло півроку! Утримуються за наш рахунок та ще й роботу свою не виконують так як треба!»

Незважаючи на те, що Державна виконавча служба, Державна автомобільна інспекція та нотаріуси ще з 2013 року мають взаємний доступ до баз даних, на жаль, досі уникнути плутанини не вдається. Одні чиновники трохи помилилися в Ужгороді, інші трохи недопрацювали в Хусті… А кому розплутувати наслідки їхнього халатного ставлення до роботи?..

Оксана ЧОПАК

Цю статтю було опубліковано 04.09.2015р. на сайті karpatskijobjektiv.com та в газеті “Карпатський об’єктив”

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *