Ідеальні траси, нереальні масштаби, захмарні ціни. Моя перша поїздка на Буковель.

Ідеальні траси, нереальні масштаби, захмарні ціни. Моя перша поїздка на Буковель.

Сім годин їзди в одну сторону, сім годин на все про все, сім годин їзди назад. Це коротко про те, як я на один день з’їздила на Буковель. А тепер про все по порядку.

Прокинулась у суботу о пів на четверту ночі, щоб о п’ятій годині виїхати з Ужгорода із перевізником. З ним ми домовлялися наперед. Я зранку не розрахувала час на розморожування лобового скла і спізнилася хвилин на 10, ще стільки ж чекали інших трьох пасажирів. По дорозі, у Середньому і Мукачеві підібрали ще двох. Новенький мікроавтобус Volkswagen мчав по трасі в сторону Буковелю, а ми, пасажири, мирно дрімали. Добре, що водій роздав нам дорожні подушки і вдалося ще годинку-другу поспати в дорозі. Дорога в обидві сторони коштувала 550 грн, до слова, ці перевізники регулярно організовують трансфери до Буковелю.

Година на черги і підготовку до катання

Була субота, 9 січня, черг чи обіцяних у новинах корків у сторону курорту зовсім не було. Ми приїхали на парковку біля першого витягу о 10 ранку. Одразу біля парковки знайшли і каси, і прокат. До слова, шлем є обов’язковим, тому довелось взяти його на місці у прокаті, інша екіпіровка у мене була з собою.

Перед нами було двоє людей і ми хвилин 15-20 прочекали на свою чергу. На прокаті потрібно спершу на планшеті ввести свої дані, отримати пін-код на номер телефону, а потім отримати спорядження, оплатити його на касі і залишити документ в заставу. Також вам запропонують залишити ваше взуття чи інші речі у шкафчику. У цьому прокаті шолом обійшовся у 60 гривень на день, поруч лижні окуляри пропонували за 150. Кажуть, у прокатах в селі все спорядження в рази дешевше, але ми не перевіряли.

Одягнувши всі шоломи-наколінники-піджопники, зашнурувавши боти, витративши на черги і всі ці процедури більше ніж пів години, нарешті пішли до витягів.

Перед прокатом ми ще витратили хвилин 15 на чергу до кас, обрали абонемент на пів дня, який діє з 11.30 до 16.30 і коштує 790 грн. Ще одним варіантом було взяти на три години за 500 з чимось гривень, але, враховуючи те, що ми тут перший раз, складність маршрутів, коли ти спускаєшся по одній трасі і щоб повернутися в початкову точку тобі може знадобитися підйом і спуск ще на кількох витягах, вирішили взяти із запасом. До слова, варіанти абонементів не надто зручні, бо, або на цілий день, або обмежено по часу до 3 годин, на 4 години немає, а на пів дня тільки по чітких годинах, як наш абонемент, дія якого розпочинається за 40 хвилин, об 11.30, які ми просто прочекали біля витягу. 

Черги до витягів у Буковелі

Та ми були не одні, ще десь сотня людей, котрі, як і ми взяли абонементи на пів дня, топтались останні пів години у черзі теж, щоб настала їхня година і вони змогли пройти турнікет. Тому черга утворилася величезна. 

Ідеальні траси, натовпи людей і розваги на різний смак

Погода видалася сонячною, а траси ідеальними. Перший спуск дався мені важко, я поспішала і кілька разів добряче гепнулася. Під час одного з таких падінь і полетіла кудись моя камера GoPro. Згодом я повернулася і шукала її в тому місці, де злетіла з траси, але даремно. Знайомі залишили заявку про втрату, але навряд чи вона знайдеться. Зате буде привід для покупки новішої версії.

До кінця дня льодові ділянки все ж були, але в загальному траси дуже хороші. Натовпи людей всюди, куди не глянь – на трасах, на підйомниках, на оглядових майданчиках, вершинах, колибах, атракціонах, просто якийсь безперервний потік. Це дивно, адже ти в горах, у лісі, серед зими, але й водночас створює якусь атмосферу постійного свята і відпочинку. 

Я зробила кілька спусків, потім поїхала на інші траси, всюди на розпуттях трас є вказівники, але вам потрібно наперед знати, куди ви їдете і як приблизно звідти будете повертатися. Я ще разок піднялася на сьомому витязі, там дуже полога і широка траса, також є відгороджене місце для навчання новачків з бугельним підйомником. Знову піднялася на 2R на вершину, там вирішила перекусити і відпочити, бо ноги вже настільки боліли, що я не могла проїхати трасу до кінця без зупинки на відпочинок. З вершини відкривається чудовий краєвид на низовину, озеро, 7 підйомник, трасу і парковку біля нього. Відстані, довжина, кількість витягів і трас вражають.

Краєвид з вершини неподалік висадки підйомників 1 та 2R

Можна було спробувати ще кілька трас, але я спустилася вниз до першого витягу, здала шлем у прокат, зітхнувши з полегшенням перевзулася, зняла захист колін і шолом, здала останній у прокат, піднялася по ліфту на 4 поверх паркінгу, щоб залишити у нашого водія свої речі. У мене ще було півтори-дві вільних години.

Важливо – карту витягів дивилася в телефоні, фото і відео знімала теж телефоном, та ще й не до кінця його зранку зарядила, тому до завершення катання він майже повністю «здох». 

Чіпси по 150 грн, кава по 50

Довелось шукати розетку, а заодно і познайомитися зі славетними «буковельськими» цінами. Зайшла у кав’ярню Aston, всі столики були зайняті, в тому числі єдиний, біля якого є розетка. Сіла за високий стіл, побачила в іншому кінці зали біля кухні розетку, поставила телефон на зарядку, а сама сіла в очікуванні офіціантки. З пів години пройшло, поки мені принесли меню і взяли замовлення. Напої починаються від 50-70 грн – кава, капучино, какао, чай, узвар, соки, тощо. Піца від 200 грн, другі страви та закуски теж від 150-200 грн за 100г. Ще стільки ж часу пройшло, поки мені принесли гарячий шоколад. Весь цей час треба було слухати якусь жахливу попсу, яка грала з колонок досить гучно. Гарячий шоколад принесли у звичайній скляній кружці, ані цукру, ані ложечки, ані серветок – нічого. Сфоткати не могла, бо телефон же на зарядці. Пішла до барної стійки, взяла все, що мені треба було. Тому ціни не малі, а сервіс так собі, я вам скажу. Ну, може то мені так пощастило, не знаю.

В сусідньому з кав’ярнею супермаркетом ціни на фрукти, снеки теж досить кусючі. Наприклад, велике печиво Орео по 30 грн, снікерси, снеки по 12-20-30 грн. Вразила ціна на чіпси Чіо – 100-150 грн за пачку. Це ті, що у нас по 20-30 грн. Люкс дешевші, по 50-70 грн.

За один день все обійти нереально

Назад вирушили, як і домовлялись з водієм, о 17.30. Дорога до Ужгорода майже всюди хороша, є ділянка поганої дороги із жахливими ямами десь біля Рахова, але здебільшого на дорозі нове покриття. В Ужгород приїхали о пів на одинадцяту. Біля півночі я нарешті доїхала додому. 

Висновок: їхати на один день добре, але дуже втомлює дорога. Якщо є можливість, краще їхати на своєму авто, зняти житло в Яблуниці чи ближніх селах, там воно доступніше, а на курорт приїжджати покататися та погуляти. Те саме стосується прокатів, напоїв і продуктів. Ніхто вам не забороняє взяти із собою перекус, бачила як багато людей обідали з багажника своєї машини, хтось зі своїми термосами і перекусами розкладалися прямо на вершині гори. А за ціною найдоступніші вечірні і нічні катання.

Просто гарна будівля одного з готелів на Буковелі

Кілька днів, як на мене, має вистачити, щоб покататися на всіх трасах і дослідити всі куточки Буковелю. Досхочу надихатися зимовим карпатським повітрям, помилуватися горами і перезарядити батарейки. Тому я обов’язково повернуся сюди ще.

Оксана ЧОПАК

Leave a comment

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *